Я полегшую біль
ніжним доторком леза.
Я пірнаю між хвиль
наче п"яна,-а я ж твереза!
Я хворію.Я хвора давно,
і хвороба ця,мабуть,навічно.
Я щодня викидаюсь в вікно,
потім просто сміюсь істерично.
Я запитую в себе:"що знов?"
Довго думаю і відповідаю:
"То горить моя в жилах кров-
це одне,що я точно знаю."
Я чужа,я для себе чужа!
Але ж як хочу бути собою...
Та розколота навпіл душа,
інь і янь не припинять двобою.
Я отруєна сірим буттям.
Вже вмираю,щезаю поволі.
Відрікаюсь від свого життя,
хоч і маю щастя доволі.
Де ж подітись?Хай буде так,-
буду й далі себе труїти.
Стане милим отрути смак...
Просто треба ще якось дожити...
Mood: єйфория и ещё чтото...
